Світлина Оленка Моляща
26 квітня у нашій галереї відбулось відкриття виставки Катерини Косьяненко “Самовидці”.
Теплі зустрічі, розмови з художницею, щирі посмішки та споглядання робіт, які поєднують небесне і земне, сакральне та буденне — це все було вчора.
Насамперед, дякуємо Збройним Силам України за захист та можливість проводити такі події. Дякуємо, @katerynko , за проєкт, який ви створили спеціально для нашої галереї та, безумовно, дякуємо Вам, нашим відвідувачам, що завітали до нас та розділили цей момент разом з нами!
Світлини: Світлана Маленька
Світлини: Оленка Моляща
«Самовидці» живописний цикл кінця 2024 – початку 2025 року створено для експозиції у львівській галереї Shum Art Gallery. Додані кілька картин 2022-23 р.р., вони цілком співпадають з естетикою нової серії. Наразі йде війна, події повторюються, нашаровуються. Це живописний колаж-есе, в якому існують буденність та сакральність, земне та небесне, святе та грішне, трагічне та радісне. Ангели і Святі, намальовані без німбів, але з традиційними іконописними атрибутами. Авторська картина, не ікона. Ці твори – відображення нашого сьогодення. Міські пейзажі з панельними і історичними будинками існують будь-де в Україні. Люди. Різні. Ще Ангели. Небесні на Землі. Життя. Чи треба розтлумачувати сюжет картин?Можливо, іноді підказка потрібна. Особливо, коли сюжет складний, пов’язаний з іконописною традицією чи реальними подіями, якіпотребують пояснення. Але кожний побачить і відчує щось своє завдяки цим творам. Так, як щось своє бачить в кожній події художник. Він ніколи не залишається пасивним спостерігачем, він споглядає і перетворює подію та персонажі на нову художню реальність. Про всенеможливо розказати. Це фрагменти життя, які найбільш вразили і які неможливо було не намалювати.
Фаюмські портрети, Джотто, козаки із сарматських портретів, ангели в кросівках і худі, квадробери, що роблять селфі, Свята Варвара з чашею. Лев схожий на домашнього песика, а песик на симаргла – обоє такі добрі, ніби ангели-охоронці.
Виставка Kateryna Kosianenko в львівській Shum Art Gallery возвеличує звичайних людей до образів святих, а святі стають звичайними людьми. Вона, ніби Джотто, переселяє їх на Землю, тільки не в розкішні тосканські інтер’єри XIV ст., а під зруйнований міст в Ірпіні, у спальні райони українських міст. Нарешті тут, у спальних районах, з’явився хоча б один нормальний мурал із козаком Мамаєм, який промовляє “Борітеся, поборете!”
За святими спостерігають з балконів у панельних будинках. Дівчата, схожі на мироносиць, роблять каву в паперові стаканчики і накидають борщ серед зруйнованих будинків та коробок із гуманітарною допомогою. Усі разом розбирають завали і душать чорта. Цивільні зустрічають своїх живих героїв, Анна палко цілує Захарію. Хлопчик в худі із написом “ВОЛЯ” і підписом Тітов разом з іншими звичайними-святими людьми ніби левітують високо над будикнами.
Десь над цим всім існує ціле небесне місто, посеред якого росте апельсинове дерево, на якому золоті плоди. А десь там літають херувими, серафими, престоли.
