На тлі попереднього допису, присвяченого паломницькому центру та українській церкві в Лурді, було б, мабуть, логічно продовжити розмову про сакральну тему в сучасному мистецтві. Перед від’їздом до Франції я чув багато позитивних відгуків з виставки «VICTORY» Катерини Косьяненко у виставкових залах Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького. Запізніле ознайомлення з 55 полотнами не лише підтвердило їхню слушність, але й перевищило мої очікування.
Після початку війни і повномасштабного вторгнення К. Косьяненко переїхала в Чернівці, забравши з собою твори: «Війна загострила всі відчуття та змінила багато чого у світосприйнятті. На початку я не думала, що колись щось зможу малювати: настільки потрапила у складний психологічний стан, настільки вдома було страшно… Але потім пройшло декілька днів, і я зрозуміла: якщо не буду малювати, то просто загину». Наприкінці травня 2022 року відкрилася її персональна виставка. Представлені в Чернівцях полотна були пройняті драматизмом, але й певним оптимізмом, вірою у перемогу та швидке закінчення війни. Розуміння та філософське переосмислення затяжного процесу нелюдських страждань українського народу, прийшло згодом. Саме воно визначило особливу образну мову, яку розкриває львівська виставка.
На експозиції виділяються насамперед цикли творів, де постаті наших сучасників зображені цілком незвичним чином, з ликами і традиційними атрибутами іконописних святих. Художниця знаходить власний образний хід, магічний ключ до своєрідного глибинного часового прориву. Саме він формує потужні образно-асоціативні історичні зв’язки, які сягають давними і, водночас, відповідають трагічним подіям сьогодення.
Творчість К. Косьянено чи не найкраще характеризує вислів «нереальна реальність», використаний І. Степанюк у статті для газети «Esthete». В малярських працях мисткині віднаходимо легкі колористичні вальори імпресіонізму, парадоксальні часові і просторові «зсуви» сюрреалізму, спалахи барвистого буяння, властивого фовізму. Однак найважливішими є дорогоцінні «вкраплення» елементів давнього іконопису, окремих ликів, персонажів, впізнаваних сюжетів.
Набір виражальних засобів доповнює простота і щирість, які межують з наївом та дитячою безпосередністю. Завдяки сміливості задумів і майстерності авторки несподівані поєднання всіх згаданих складових дивним чином зливаються в єдину, живу живописну матерію, не виявляючи внутрішнього протиріччя. Широкоформатні полотна випромінюють сакральний спокій, оптимальний баланс руху і статики. Герої мисткині існують на трагічній межі добра і зла, життя і смерті. Зображені здебільшого в стані очікування, вони, разом з тим, упевненні в собі, пройняті глибокою вірою і, здається, готові відійти у вічність, бо їхні душі захищені відчуттям правоти і невидимою Божою Силою: «Ці роботи – моя молитва в картинах, прохання про допомогу у Небесних Сил, із вірою в Перемогу та стійкість наших людей».
Нинішня динаміка творчого зростання К. Косьяненко розгортається на тлі вагомих здобутків минулого. Її праці неодноразово були відзначені високими нагородами. Серед інших – 1-а премія на 100-му Осінньому салоні в Парижі (1 er PRIX de PENTURE des Amis du SALONE D’AUTOMNE, 2003) та 5-а премія у номінації «Живопис» і медаль Лоренцо Пишного (Lorenzo il Magnifico Award) на VII Флорентійському бієнале 2009 року (Biennale Internazionale dell’Arte Contemporanea a Firenza). Важливу роль у здобутті творчого досвіду відіграла стипендія Міністерства культури Республіки Польща «GAUDE POLONIA», отримана К. Косьяненко в 2011 році за результатами конкурсного відбору.
Незважаючи на щоденні страхіття військового часу, мисткиня живе і прагне своєю творчістю утверджувати позитивні емоції. Яскравим свідченням тому є фрагмент розмови з нею, проведеної В. Федориною для «Kyiv daily»: «У мене не виходить «виговорюватися» на полотні негативом, віддавати живопису свій біль… У мого живопису інша мета. Показати світ гармонійним. Відкрити людям те прекрасне, що в них є, або могло би бути, показати колір чистим, людей врівноваженими та щасливими, спроможними на все. Живопис – це вертикаль: Земля-Небо-Земля, місія художника – супроводжувати глядачів цією вертикаллю»…
1. День нашої Перемоги. 2022
2. Вказівник для глядачів у вигляді живописного фрагменту
3. Гарна новина. 2022
4. Лев та місто Лева. 2022
5. Блокпост. 2022
6. Freedom. 2022
7. Червона калина. 2022
8. Червона калина (фрагмент). 2022
9. Сховище. 2022
10. Паска. 2022
11. Паска (фрагмент). 2022
12. Слова. 2022
13. Вишні цвітуть. 2023
14. Звичайний день. 2021
15. Поява. 2020
16. Поява (фрагмент). 2020
17. Воїнство. 2019
18. Хода (2016), Принцеси метро (2016)
“Червона калина”. 2022. Фрагмент