Нереальна реальність: Виставка Катерини Косьяненко у Національному музеї у Львові

Виставка VICTORY мисткині Катерини Косьяненко має багато наративів, але головним, напевне, є те, як у буденному бачити прекрасне. У творах художниці пересічні люди піднесені до образів святих, а святі стають звичайними людьми, які живуть поміж нас. Вернісаж проєкту днями відбувся у Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові.

фрагмент експозиції виставки VICTORY, робота Катерини Косьяненко “Воїнство” (2019), фото — Тетяна Буняк

На вернісажі вперше з моменту повномасштабного вторгнення відвідувачі мали змогу потрапити до музейних залів другого поверху головного корпусу Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького (НМЛ), де раніше був представлений живопис XVII – початку XX століття постійної експозиції. Колекція музею, включно з творами постійної експозиції, зараз перебуває у сховищах і очікує завершення війни у безпеці. Але, вочевидь, зали впродовж року не пустували, попри те, що були недоступними для відвідувачів. За цей час виставковий простір повністю оновили та переоснастили. Гості вернісажу проєкту VICTORY першими побачили та відчути ефект цього музейного перевтілення.

фрагмент експозиції проєкту VICTORY в оновлених виставкових залах Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького

У роботах Катерини Косьяненко уважний глядач одразу розпізнає мотиви мистецтва епохи італійського та нідерландського Відродження, лики святих з давніх українських ікон та фресок, дещо з народних картин про Козака Мамая, окремі риси творчої манери бойчукістів. “Але це — не постмодерне цитування відомих образів і сюжетів, не намагання епатувати. Це — переосмислення давнього мистецтва та світової мистецької спадщини”, — каже мистецтвознавиця Роксолана Косів, яка стала авторкою-упорядником каталогу до виставки.

У творах Катерини Косьяненко прочитується дитяча безпосередність сприйняття дійсності, хоча їхній зміст зовсім не дитячий

Мистецьке становлення Катерини Косьяненко розпочалось у ранньому дитинстві, адже вона народилася у творчій сім’ї. Її батько — художник, мати — історикиня мистецтва. Катерина Косьяненко вважає мистецтво своєю “сродною працею”, виразом філософії існування, самим життям. “Катерина — художниця нашого часу з властивим йому накладанням концепцій постмодернізму та метамодернізму, — пояснює пані Косів. — У деяких її творах прочитується дитяча безпосередність сприйняття дійсності, хоча їхній зміст зовсім не дитячий. Глядач має змогу побачити у них різні сенси, залежно від ситуації, настрою, особистої ерудиції”.

відвідувачка виставки роздивляється роботу Катерини Косьяненко “Перехід” (2019) з серії “Список кораблів”

На виставці представлені роботи художниці з декількох серій, серед яких є й однойменна — VICTORY. До неї увійшли роботи створені Катериною Косьяненко від середини березня 2022 року, коли вона перебувала в евакуації. “У серії багато алюзій, символів, цитування українського іконопису, — розповідає мисткиня. — Ці роботи — моя молитва в картинах, прохання про допомогу у Небесних Сил, із вірою в Перемогу та стійкість наших людей. Сюжетні композиції, пейзажі, портрети — це узагальнені образи, цитовані з українських ікон, поєднані з побаченим на власні очі та прочитаним у новинах”.

“Ці роботи — моя молитва в картинах, прохання про допомогу у Небесних Сил, із вірою в Перемогу та стійкість наших людей”, — Катерина Косьяненко

У серіях “VICTORY” та “Список кораблів” художниця звертається до страшних мотивів сучасної війни. “Але воєнні мотиви в її роботах продряпані, тому сприймаються як випадкові, тимчасові, майже непомітні, — зазначає Роксолана Косів. — Помітними й першоплановими у роботах Косьяненко є позитивні людські емоції та вчинки”.

фрагмент експозиції виставки VICTORY, робота Катерини Косьяненко “День нашої Перемоги” (фото 1), фрагмент роботи “День нашої Перемоги” з продряпаними воєнними деталями (фото 2)

“Помітними й першоплановими у роботах Косьяненко є позитивні людські емоції та вчинки”, — мистецтвознавиця Роксолана Косів

Наприклад, у роботі “Блокпост” з серії ‘VICTORY’ художниця втілила свої відчуття, коли евакуйовувалася з Києва до Чернівців на початку широкомасштабного вторгнення. Тоді, як пам’ятаємо, на дорогах було багато блокпостів, які охороняли тероборонівці — звичайні люди, які здебільшого не мали ані військового вишколу, ані спорядження. Російська навала втілена на картині в образі драконоподібної багатоголової потвори, яка підступно намагається вдертися за бар’єр, але не може, і через це пожирає себе від люті.

фрагмент експозиції виставки VICTORY, робота Катерини Косьяненко “Блокпост” (2022)

Найбільшою за кількістю творів є серія Катерини Косьяненко “Мамаї та Мамаївни”. Художниця каже, що захоплення “Мамаями” прийшло до неї після знайомства з автором скансена “Мамаєва слобода” в Києві. “Це людина, яка знає про Мамаїв усе, шанує, любить історію, береже та відтворює традиції, вміє надихати”, — каже Катерина Косьяненко. Першою картиною серії була робота “Мої Мамаї”, де, всупереч традиційній іконографії народної картини, зображено багато Мамаїв. Вони — це всі герої українського війська, а не один козак.

“Мамай — це Лицар Духу, символ мужності й мудрості, герой, а що героїв у нашій країні багато, я вирішила зібрати їх на одному полотні”, — Катерина Косьяненко

У сусідньому від Мамаїв залі експонуються роботи з серії “Sweets and Spices” (з англ. солодощі та спеції). Їх художниця писала для спеціального проєкту, який був представлений в одній з артгалерей Абу-Дабі (ОАЕ). “Це спроба уявити країну, якої я не бачила на власні очі, експеримент із чистотою декоративного кольору”, — розповідає Косьяненко. Картини цієї серії надзвичайно барвисті. Придивившись до строкатої кубістичної абстракції, помічаємо побутові сцени, що розгортаються на ринку спецій, коробки та акуратно викладені гірки зі спеціями, екзотичними солодощами та прянощами. “Продавчині на цих картинах подібні до жінок на творах італійського проторенесансу, який й надихнув авторку на цю серію, — зазначає мистецтвознавиця Роксолана Косів. — Проте водночас мова художниці така наша, теперішня…”.

відвідувач виставки роздивляється роботи Катерини Косьяненко з серії “Sweets and Spices”

“Освідченням в любові рідному місту” називає художниця свою серію “Кияни та гості”. Роботи серії — про стрімкі зміни урбаністичного пейзажу, які відбуваються настільки швидко, що не встигаєш звикнути до нової естетики; про місто, яке перетворилося на колаж архітектурних епох, смаків і несмаків; про киян і гостей столиці, які наповнюють Київ своєю присутністю.

фрагмент експозиції виставки VICTORY, роботи “Брандмауер” (2017) та “Будинки над велотреком” (2017)

з серії “Кияни та гості”

Серія робіт “Графіті для Анни” натхненна розписами Софії Київської. Її художниця свого часу створила спеціально для фестивалю “Анна Київська Фест”. В картинах серії Катерина Косьяненко пробує поєднати стилістику фресок та сучасного живопису, вибудувати діалог про сучасне життя мовою давніх стінописів.

Наприклад, на картині “Прогулянка з потворами” молоді люди вигулюють на повідці крилатого дракона та химерних лева й борсука. Такий же сюрреалістичний сюжет бачимо у роботі “Принцеси метро”, де принцеси у коштовних вбраннях їдуть кудись у вагоні підземки, невимушено тримаючись за поручень, одна з дівчат розмовляє з кимось по мобільному телефону.

фрагмент експозиції виставки VICTORY, роботи серії “Графіті для Анни”

Напевне, наймагнетичнішими для відвідувачів вернісажу стали картини з серії “Список кораблів”. Біля них юрмилося багато людей, точилися жваві розмови та спостерігалося постійне скупчення смартфонів з увімкнутими камерами, які ловити ідеальний кадр. “Список кораблів” — картини до однойменної поетичної збірки Сергія Жадана про російсько-українську війну, що почалася 2014 року. “Картини цієї збірки створені як образи поезій, паралельний візуальний ряд, — розповідає Косьяненко. — Вірші Сергія незбагненно глибокі й водночас виважено прості, конкретно сучасні й вічні. Я намагалася побудувати свою драматургію ліній і кольорів, “замаскувати” події та персонажів сучасного світу в цитатах іконописної традиції, у такий спосіб створити живописну суміш часів і стилів”.

“Список кораблів” — картини до однойменної поетичної збірки Сергія Жадана про російсько-українську війну, що почалася 2014 року

Роботу “Воїнство” з цієї серії (на першій світлині цього матеріалу) Катерина Косьяненко створила 2019 року. Неймовірно, але картина майже точно відтворює світлину евакуації з Ірпеня у березні 2022, на якій люди ховалися під зруйнованим мостом. У такий дивний спосіб художниці вдалося передбачити цю страшну подію.

фрагмент експозиції виставки VICTORY, робота Катерини Косьяненко “Перехід” (2019)

Інша картина нереальної реальності художниці — “Перехід”. Тут у натовпі на тлі реальних київських будівель бачимо абсолютно нереальних персонажів — хлопця в обладунках, у кошику його велосипеда сидить химерний песодракон, поруч стоять воїни у сучасному пікселі та касках, але вони також мають на собі середньовічні лати та поножі. Пліч-о-пліч з ними — мама з босоногою дитиною, в руках малечі синя пташка. Хіба ж це не Мадонна зі щигликом з картини італійського майстра Рафаеля Санті?

у натовпі на тлі реальних київських будівель бачимо абсолютно нереальних персонажів

вказівник для відвідувачів виставки VICTORY у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького

Крім згаданих серій, на виставці VICTORY представлені й інші — “Terra” (2016-2018), “Оболонські святі” (2012-2013) та “Трамонтана” (2007). Загалом експозицію сформовано з понад 50-ти найбільш знакових робіт художниці, всі вони поєднують різні світи, епохи та місця. Одні її картини підносять до небес, де витають ангели, інші — опускають у безодню укриття чи окопу до наших героїв — звичайних людей…

https://www.esthetegazeta.com/post/nerealna-realnist-vystavka-kateryny-kosianenko-v-nacionalnomy-myzeyi-y-lvovi?fbclid=IwAR2e_QRgu7zlh9CG9_hDt80SOfc-jhWG2FmurNYaB3qU_xJo5oKLkWYuB60

Проєкт триватиме у виставкових залах Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького до 23 липня.

Матеріал: Ія Степанюк

Фото: Тетяна Буняк