У Польщі завершуються Дні Сергія Параджанова. Після Ольштина та Ельблонґа, жителі польської столиці мали можливість ознайомитися з творчістю вірменського і українського кінорежисера, народного артиста УРСР, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка (посмертно), світового рівня фільмаря.
Дні Сергія Параджанова проходять у варшавському Центрі мистецтва Форт Сокольницького. У програмі Днів, зокрема, фільми кіномайстра, показ документальної стрічки «Небезпечно вільна людина» (режисер Роман Ширман), виставки робіт Катерини Косьяненко та Бориса Єгіазаряна, творчий вечір «Гранат і яблуко: Параджанов і Ґуерра», під час якого до присутніх звернулася з відеосюжету Лора Ґуерра, дружина видатного італійського кінодраматурга, поета і художника Тоніно Ґуерра, який ще в радянські часи рятував дисидента Параджанова від ув’язнення.
Підтримали ініціативу ознайомлення польських шанувальників кіно з творчістю Сергія Параджанова і Посольство України в Польщі, й Посольство Польщі в Україні. Посол Андрій Дещиця, зокрема, наголошував:
— Параджанов для нас, для України — це символ нашої творчості, але він не тільки українець, він — вірменин, він також грузин, бо в Грузії народився, його знають і шанують в Польщі. Але ми також будемо пам’ятати інших вірменів, які підтримували нашу незалежність, наприклад, Сергія Нігояна, який – і наш герой, і вірменської держави, й герой світу. Дякую і вірменам і полякам, що підтримуєте Україну, — сказав Андрій Дещиця.
Художник Борис Єгіазарян, виставка якого як і роботи Катерини Косьяненко, будуть ще до 26 липня демонструватися у польській столиці, емоційно подякував польському народові за підтримку України.
Посол Польщі в Україні Генрик Літвін зауважив, що Параджанов, вірменин, проживаючи в різних місцях колишнього Радянського Союзу зміг створити кілька творів, які виявилися надзвичайно глибоким аналізом свідомості, традицій різних народів:
— «Тіні забутих предків» — це надзвичайно важливий для українців фільм. Але ж Параджанов також зняв кілька фільмів, які розповідають про глибоку національну традицію грузинів, знімав і про вірмен і про азербайджанців. Він був кимось таким, хто на ґрунті Радянського Союзу втілював у життя ідею міжвоєнного польського прометеїзму, він, завдяки нагадуванню глибокої культури і історії невільних народів підкорених СРСР, в принципі, боровся за їхню свободу. Прем’єра «Тіней забутих предків» стала своєрідною політичною маніфестацією під час якої свій протест проти поневолення національного духа українців висловили тодішні дисиденти: В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус та інші. З того часу Сергій Параджанов став загрозою, ворогом, націоналістом, — каже Генрік Літвін.
Головний організатор Днів Параджанова у Польщі, галерист Тетяна Калита з Києва пояснила, що минулого року у митця Параджанова, який помер ще 1990 року, були аж три ювілеї, але в ті часи відбувалася революція гідності. Співрозмовниця наголосила на тому, що проект Дні Сергія Параджанова у Польщі допомагали здійснювати різні люди та установи, але найбільше допоміг той, хто роками працював і в Польщі і в Україні.
Польський підприємець Томаш Томчик:
— Я 24 роки проживав в Україні, вона для мене другий дім. Я польський громадянин, моя дружина вірменського та українського походження. Вже рік як я знову живу у Польщі і почуваю певний обов’язок перед Україною й тому хочу показати полякам, що Україна — це не тільки конфлікт, що це такі самі люди, як ми — там мистецтво, культура. Я хочу, аби вони також пізнали все те, що я бачив протягом стількох років. І найкраще це щось показати, бо усе інше — це тільки наші відчуття, враження, треба самому побачити. Я вважаю, що наприклад, після показу театралізованого фольклорного дійства «Весільні фрески або Квітка для Параджанова» Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», сприйняття фільму Параджанова «Тіні забутих предків» буде також трішки іншим, — каже Томаш Томчик.
Отже, у Варшаві завершуються Дні Сергія Параджанова, галерист Тетяна Калита з Києва з однодумцями, подолавши різноманітні труднощі все ж, здійснила нелегкий проект популяризації геніального кінорежисера Сергія Параджанова, який так любив українську культуру:
— Попри те, що зараз в Україні дуже складні часи, життя все одно продовжується, а у мистецькому сенсі, це життя просто вирує. Мені здається, щоб стати по-справжньому вільними, ніякі реформи, ніякі економічні показники чи таблиці не в змозі дати нам тієї свободи, яку нам дає культура. З культурою ми перетворюємося на громадян, а не просто на мешканців, — каже Тетяна Калита.
http://www.polradio.pl/5/118/Artykul/213505