“Мої Мамаї”. 2007. Фрагмент.
В Італії на VII Флорентійській біенале (2009) було експоновано картини “Мої Мамаї” та “Катерини”. За них Катерина Косьяненко отримала 5-у Премія в галузі живопису ( 5 Premio Pittura Lorenzo di Magnifico) і медаль «Лоренцо Медичі». Чесно, без протекції, без спонсорів отримана нагорода. Італійці згадували про Сандро Боттіччелі. Твір “Катерини” експонувалися у Києві на виставці «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників» (2010). “Мої Мамаї” демонстрували на IV Всеукраїнському трієнале живопису „Живопис 2007” та на виставці «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників» (2008) у Києві, ЦБХ.
Цикл “Мамаї та Мамаївни” складається з живопису, який інтесивно творився протягом кількох років (2007-2010). Деякі роботи різняться за стилістикою: одні більш графічні і декоратизовані, інші написані більш вільно у манері пастозного живопису. Невеличкі монохромні роботи з серії «Короткий метр», тематично пов’язані з великими живописними роботами, вони слугують допоміжними підказками-розкадровками. Наче маленькі сюжетні підтеми серед епічних полотен, вони викликають міттєвє відчуття приналежності до українського козацького минулого, інтепретованого сучасною художницею, закоханою у красу традиційного іконопису, українських народних строї, українського декоративного мистецтва, народної картини. Створити такий цикл «підказали» народні картини із зображенням Козака Мамая і колоритний засновник скансену «Мамаїва Слобода» Костянтин Олійник (Костя Мамай). Вразили тотожність сучасного і минулого, можливість майже повного занурення в славну добу козацьку.
Козак Мамай загадкова істота, народний улюбленець, український герой, лицар. Невмирущий, вічний воїн. В кожній сільській хаті колись разом з іконами висіла народна картина “Козак Мамай”. З”являється він перед ясні очі людей в скрутні і непевні для України дні. Він наче примарився в очманілому, гамірному Києві серед патріархальної майже святої тиші-роскоші “Мамаєвої Слободи”… І з”явився Козак Мамай не один, а з вірними своїми побратимами. Замріяний, хитруватий, розгублений, стомлений, безпосередній, щиросердий, простуватий, мудрий, веселий, завзятий, обережний, далекоглядний, безстрашний, невгамовний, чистий та святий…Ціла ватага персонажів або ж різні втілення-іпостасі одного й того ж героя. Відсторонені персонажі і водночас цілком земні. Знову земне і небесне злилося в людській подобі. Життя і смерть. Заперечення смерті. Ствердження життя. Вічне життя в нескінченному очікуванні попід дубом – деревом життя, серед розкоші райського буття попід хмарками, на кручі біля Дніпра серед українського степу – чіткий парафраз незрозумілого для українця біблійного Едему.
Катерина Косьяненко. Мої Мамаї. 2007.
Бринять кобзи і мариться, ледь долітаючи з минулого, протяжний козацький спів, замішаний на гіркому присмаку полину і недоброї долі, крові, нездійсненності, втрат і любові. І не трапеза, а євхаристичний жертовний виноград і святе вино для причастя об’єднало козаків. Переплелись давні вигадані образи і сучасні реальні персонажі. Тут і портрет знаменитого Кості-Мамая з Мамаєвої слободи, інші цікаві люди. Друзі. Як і чому вони в подобі давнього українського лицаря – таїна. Перед Богом і людьми несе митець відповідальність за свої творіння… Картина “Мої Мамаї”, перша з серії, довго і важко створювалася і, раптом, стало зрозуміло, що більше її перероблювати не варто. Все готово. І з тиші майстерні вони дивним чином потрапили на Всеукраїнське трієнале “Живопис -2007”. Добрі люди створили на цьому форумі українського мистецтва український куточок, де обабич Мамаїв висіло „Зняття з хреста” і провокуючі китиці стиглої намальованої калини. Написані „Мої Мамаї” з болісною щирою любов”ю до своєї багатостраждальної української землі і її зневірених людей , задля їх розради і захисту, задля пробудження генетичної пам”яті.
Зображення сцен з вигаданого життєпису Козака Мамая – народження, становлення, героїчні звитяги, любов, трагічна смерть. Поряд з лицарями – жінки. Матері, сестри, кохані, дружини. Тил і опора, духовна наснага і страждання.
«Катерини». Сюжет можна трактувати по-різному. Три жіночі постаті, три Катерини, прості жінки чи святі, що оберігають, піклуються, прикрашають життя Козаків-Мамаїв. Вишиті квітками рушники-дороговкази наче звисають з небес, поєднуючи небесне з земним. Виникають певні аналогії з античними Парками – Богинями людської долі. Картину створено під впливом живописного твору Тараса Шевченко «Катерина» (1842).
Катерина Косьяненко. Катерини. 2008.
Та ж легкість, духовна чистота, українська щирість, проста і в той же час вишукана краса. В «Катеринах» обличчя персонажів схожі на лики українських барокових ікон, декор першого плану (рослинний і анімалістичний) стилістично пов’язаний з зображеннями на французьких гобеленах 14-15 століття. Холодний синій колір, що домінує в картині, нагадує глибокий, вражаюче чистий синій колір венеційського скла і небеса з фресок Джотто.
Катерина Косьяненко. Малий Мамай. 2010.
Живописні інтерпретації, притчи, в які вплетено поетичні рядки та сумну мелодику козацьких дум та журливих українських пісень про сумне кохання. Віддзеркалення старовинних ікон та розписів дерев’яних трибанних храмів. Відголоски минулого.
Катерина Косьяненко. Чи Ти Мене Любиш? 2007.
До серії «Мамаї та Мамаївни» належать картини:
«Григорівський Мамай», «Вік любиш – не налюбишся» 2006;
«Мої Мамаї», «Ой, у гаю при Дунаю», “Джура Ярема”, “Брати” 2007;
«Катерини», «Знайди Мамая», “Вовкун”, “Тільки ти” , “Спить Мамай”, “Таїна майстерності”, “Отченаш дослухав” 2008;
«Козацька Покрова», «День Народження» ,«Букринські хмарки»,«7 День»,
«Дрібні дощі», «Яблучка» , «Мар’янів Мамай», « Троє» 2009;
«Брати – 2», «Садочок», «Тече річечка», “Час для лелій”, “Мамайчик” 2010.
Л.Г.