“Кораблі”. 2020.Фрагмент
“Воїнство”. 2019
“Вокзал”. 2019
“Графіті”. 2019
“Різдво”. 2019
“Кораблі”. 2019
“Зупинка”. 2020
“Біле поле”. 20200
Серія картин “Список кораблів” була задумана авторкою як виставковий візуальний еквівалент, своєрідний наратив збірника віршів відомого українського поета і прозаїка Сергія Жадана. В 2020 р. видавництво Meridian Czernowitz за участю S.T. ART Foundation видало артбук з ілюстраціями Катерини Косьяненко, в основу яких покладено живописні твори серії “Список кораблів”. Живопис цього циклу вирізнює виразний авторський стиль художниці, фундаментом якого є професійний класичний фігуративний живопис. Привертає до себе увагу гармонійне поєднання традиційного і нового, сучасного, багатогранні інтерпретації і модуляції класичних живописних прийомів. Це живопис вдумливий, глибокий, психологічний і непересічний.
Серію “Списк кораблів” складають 8 полотен. Монументальне полотно “Перехід” (2019, 200х300 см) та 7 картин 100х100 см: “Воїнство” (2019), “Вокзал” (2019), “Графіті” (2019), “Різдво” (2019), “Кораблі” (2019), “Зупинка” (2020), “Біле поле” (2020).
Ці твори написані під впливом поезії, але вони є візуальним еквівалентом, відгомоном сюжетів й емоційних станів автора віршів, спізвучні його настроям і баченню. Сергій Жадан про картини Катерини Косьяненко серії “Список кораблів”: “…пралельний наратив, який тримає всі ці тексти купи, робить із цих літер наскрізну історію, робить з цих рим книгу”.
“Перехід”- твір глобальний за задумом, монументальний за розмірами – 2 на 3 метра. Фактично це поліптих, що складається з 5-ти частин. Три частини займають зображення людей, розміщених фронтально. Дві інші – урбаністичні пейзажі, в яких можна впізнати київські вулиці. Писалась картина весною і влітку 2019, під час політичних катаклізмів в Україні. Вибори нового президента, тривога, передчуття глобальних змін, переломні моменти, перехід від одного емоціного стану до іншого. Від європейських цінностей до підзабутих настирливих реалій. Продовження війни на Сході України. Поранені, вбиті. Пусті обіцянки. Невизначеність. На картині купка людей серед міста й неначе за його межами, ув’язнена в невеличкому закритому просторі за високим парканом. Перехід в нікуди, тупик, на якому весь час горить червоне світло світлофора. І ніхто нікуди не йде. Всі персонажі застиглі в просторі. Різний люд опинився в цьому закутку, хтось спілкується, хтось стоїть відсторонений, заглиблений в себе. Суміш фантастичних істот, представників різних епох, воїни в латах, жінки, діти, закохані пари, хіпстери. А за парканом малолюдне місто. Усамітнення, розпач, передчуття, надія. Синій птах в руках у хлопчика – символ щастя, узагальненого чи індивідуального людського щастя.
Твори “Воїнство”, “Вокзал”, “Графіті”, “Різдво”, “Кораблі”, “Зупинка” стилістично близькі до картини “Перехід”. Все ж вони різні, не тільки за сюжетами, за світосприйняттям. То ж від картини до картини змінюється й візуальне трактування. Об’єднує їх потужний живопис, з різними колористичними акцентами. Ці твори можна назвати жанровими, можна рахувати їх історичними полотнами, в яких сьогодення, актуальність переплітаються з історичними аналогіями, типажами, аксесуарами. Художні образи картин Катерини Косьяненко відсилають глядача до разних епох, все ж повертають до сьогодення.
У “Воїнстві” виникають і живуть в одному часі лицарі і сучасні воїни російсько-української війни. Жінки, діти, спантеличені, розгублені. Чорна діра-тоннель, з якої виходять люди, нагадує іконописні “Сходження до пекла”. Ліворуч несуть пораненого війна поруч.
Сучасна, наче банальна з першого погляду мирна метушня “Вокзалу” чомусь бентежить і насторожує. Хлопчина з водяним пістолетом, чим не алюзія війни і справжньої зброї. Сакральна жертва. Антитеза синьому птаху в руках іншого хлопчика, з “Переходу”. Безтурботне рожеве небо і люди, схожі на кольорові скельця, наче непотрібний нікому дріб’язок, розсипаний по площі перед вокзалом. Вокзал – місце початку і кінця, зустрічі й прощання. Популярний образ-об’єкт в творчості Сергія Жадана, інтерпретоваий живописом Катерини Косьяненко.
В “Графіті” авторка знову звертаєтья до історичних персонажів воїнів у обладунках та додає, традиційно для себе, фантастичних істот – маленьких дракончиків. Як жарт про те, що в часи давніх лицарів дракони були великі і страшні. А тепер наче інші часи. Хоча, лицарі теж іноді зустрічаються, інші, сучасні. Є сюжети серьозні, сумні, а є й з іронічним ставленням до сьогодення. І живописне рішення цього сюжету легке, веселе, рожево-зелене, з локальними кольорами.
”Різдво” апелює до іконописного, євангельского сюжету. Його занурено, сховано у бетонних лабіринтах урбаністичго пейзажу. Тільки церковні верхівки і різдвяна зірка, намальована на паркані нагадує про традиційне свято. Знову звязок історичного і сьогодення. Метаморфози сучасності.
“Кораблі” – твір, який несе на собі тягар назви віршованої збірки. В ньому місто с традиційними бетонними стільниками-вікнами, підтоплене глибоким ультрамариновим морем. В човні (замість анонсованого корабля!), дві людські невелички фігурки. Можна розгледіти і зброю. Військові. Знову Мир і війна поруч. Глобальність всесвіту і вразливість людського життя. Поглинання сталого урбаністичного буття природною стихією, життєвими перепетіями.
Золота осіння “Зупинка” виглядає як театральна сцена. Вона сповнена елегійного спокою. Продовжуються діалоги і монологи міських персонажів, під сурдику, тихо, шепіт. Апелювання до картини “Перехід”, її відгомін. Емоції і події поставлено на паузу.
Образ Козака Мамая завершує збірник, виникає він в картині “Біле поле” серед іконописних персонажів – ангелів, чортів, різного люду. Композиційно картина близька до сюжету “Страшний суд”. За колористикою – легка, світла, напівпрозора. Нагадування про Рай.
Живопис Катерини Косьяненко, як завжди, виключно авторський, тонкий, колоритний.
Він може виглядати як натурні студії, демонструвати лаконізм монументального рішення, декоративне узагальнення або витончене багатозначне іконописне усамітнення. Всі ці чинники можуть складати неповторний авторський живопис Катерини Косьяненко.
Кожна картина зі “Списка кораблів” своєрідна і водночас, це серія, твори пов’язані між собою задумом, типажами, колористичними рішеннями, візуальним стилем.