11 липня 2013 року в київській галереї “Триптих” (Андріївський узвіз, 34) відбудеться відкриття виставки живопису Катерини КОСЬЯНЕНКО “SUMMERTIME”.
“SUMMERTIME”– час для відвідування зупинки “Парадайз”, що розмежовує рік на половинки. Час відпочинку, роздумів, релаксацій, милування розквітлою розкішшю природи, що саме влітку активно гармонізує жорсткі урбаністичні пейзажі, пануючи над нав’язливою геометрією сучасних будинків. Час поглинання неприродного, штучного природним і живим. Зеленими гілками дерев облітаються бетонні, недружні до людської сутності, будинки. Вони торкаються неба, хмарки невимушено чіпляються за дахи, на хвильку наче зупиняючись. Небо над містом в цей час стає казково близьким і відкритим. Вночі добре видно Зорі. Вдень – жовто-червоний круглий сонячний льодяник приносить цілковитий спокій і безлюдну тишу в місто. Літня оболонська сага, розпочата взимку 2012. В ній присутні удавані відображення сучасних іпостасей святих – Катерини, Варвари, Тетяни, Наталі, Михаїла (серія “оболонські святі”) і кілька нових літніх пейзажів.
Гомін метушливих ластівок стає наразі основною темою звукової партитури літнього міста, інколи, під сурдинку, долітають шматочки фраз неперевершеного саммертайму від Louis Аrmstrong&Ella Fitzgerald.
“SUMMERTIME” – час для оновлення і перетворення. Час подорожей у часі і просторі. Час переосмислення, переформатування, єднання з красою, час для підведення певних мистецьких та життєвих підсумків. Шлях від попереднього, відболівшого, що колись здавалося дуже важливим, до чогось зовсім нового, ще невідомого.
Твори Катерини Косьяненко 2011 та 2013 років. В Україні демонструються вперше.
Л.Г.
“Каждое открытие в «Триптихе» – радость, но в этот четверг, 11 июля, радость у нас особая, большая и редкая. Зовут радость – Катя Косьяненко, годами она молода, но делами и человеческими, и живописными славится давно и повсеместно, вплоть до городу Парижу, скажем, где в 2003-м получила первую премию на сотом, юбилейном, Осеннем Салоне (SALONE D’AUTOMNE), или до городу Флоренции (5-я Премия и медаль Лоренцо Великолепного (Lorenzo il Magnifico Award) на VII Флорентийской Биеннале (2009). А ещё Краков, Ницца и далее – везде.
Щедрое иноземное признание, однако, не вскружило Катерине голову, работает она с тем же усердием и бескомпромиссной требовательностью к себе, с какими училась в Художественной академии у легендарного и до сих пор обожаемого Данилы Даниловича Лидера. Работает тихо и сосредоточенно, ни на какие модные коврижки не ведётся, длит собой нашу славную живописную традицию.”
https://www.facebook.com/events/481535818607650/