Ми знову перші! Цього разу в Європі. «Мої Мамаї» художниці Катерини Косьяненко здобули Премію і медаль Лоренцо Медичі

 

«Мої Мамаї» київської художниці Катерини Косьяненко отримали Премію і медаль Лоренцо Медичі (The International Award “Lorenzo il Magnifico») на престижному форумі сучасного образотворчого мистецтва – VII Флорентійському Бієнале (Biennale Internazionale dell’Arte Contemporanea a Firenza). Мистецький захід проходив 5-13 грудня 2009 року у місті Флоренція (Тоскана, Італія). У Флорентійському Бієннале приймали участь і інші митці з України (Київ, Вінниця, Донецьк, Харків).

«Мої Мамаї». Козак Мамай загадкова химерна постать, народний улюбленець, український герой, лицар. Невмирущий, вічний воїн. В кожній сільській хаті колись разом з іконами висіла парсуна (народна картина) “Козак Мамай”. З”являється він перед ясними очима людей в скрутні і непевні для України дні. Він примарився художниці в очманілому, гамірному Києві серед патріархальної майже святої тиші-роскоші “Мамаєвої Слободи”… І матеріалізувався Козак Мамай не один, а з вірними своїми побратимами. Замріяний, хитруватий, розгублений, стомлений, безпосередній, щиросердий, простуватий, мудрий, веселий, завзятий, обережний, далекоглядний, безстрашний, невгамовний, чистий та святий… Ціла ватага персонажів або ж різні втілення-іпостасі одного й того ж героя. Відсторонені, химерні особи і водночас цілком земні і реальні. Знову земне і небесне злилося в людській подобі. Життя і смерть. Заперечення смерті. Ствердження життя. Вічне життя в нескінченному очікуванні попід дубом – деревом життя, серед роскоші райського буття попід хмарками, на кручі біля Дніпра серед українського степу – чіткий парафраз незрозумілого для українця біблійного Едему. Бринять кобзи і мариться, ледь долітаючи з минулого, протяжний козацький спів, замішаний на гіркому присмаку полину і недоброї долі, крові, нездійсненності, втрат і любові. І не трапеза, а євхаристичний жертовний виноград і святе вино для причастя об’єднало козаків. Переплелись давні вигадані образи і сучасні реальні персонажі. Тут є і портрет знаменитого Кості-Мамая, творця «Мамаєвої Слободи». Друзів, як і чому вони в подобі давнього українського лицаря – таїна. Перед Богом і людьми несе митець відповідальність за свої творіння… Картина “Мої Мамаї”, перша з серії, довго і важко створювалася і, раптом, стало зрозуміло, що більше її перероблювати не варто. Все готово. І з тиші майстерні вони дивним чином потрапили на Всеукраїнське трієнале “Живопис -2007”, глобальну виставку Національної спілки художників „Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників” (2008), потім поїхала на Флорентійське Бієнале 2009 року. Написані „Мої Мамаї” з болісною щирою любов”ю до своєї багатостраждальної української землі і її зневірених людей , задля їх розради і захисту, задля пробудження генетичної пам”яті…

«Катерини». Сюжет можна трактувати по-різному.Три жіночі постаті, три Катерини, прості жінки чи святі, що оберігають, піклуються, прикрашають життя Козаків-Мамаїв. Вишиті квітками рушники-дороговкази наче звисають з небес, поєднуючи небесне з земним. Виникають певні аналогії з античними Парками – Богинями людської долі. Картину створено під впливом живописного твору Тараса Шевченко «Катерина» (1842). Та ж легкість, духовна чистота, українська щирість, проста і в той же час вишукана краса. В «Катеринах» обличчя персонажів схожі на лики українських барокових іконах, декор першого плану (рослинний і анімалістичний) стилістично пов’язаний з зображеннями на французьких гобеленах 14-15 століття. Холодний синій колір, що домінує в картині, нагадує глибокий, вражаюче чистий синій колір венеційського скла і небеса з фресок Джотто..

Живопис Катерини Косьяненко яскраво український, нерозривно пов’язаний з традиціями української культури. Виважено сучасний. Водночас виразно самобутній, напересічний. Він легко ідентифікується. Духовні, гармонійні образи (майже як іконописні «образи») привертають до себе увагу, зачіпають душу, запам’ятовуються надовго. Ці картини щиро етнографічні, бо уподобання художниці не данина примхливій моді «на українське».

Твори Катерини Косьяненко називають «автентичними», «етнографічними», вони мають багато шанувальників і в нашій країні і за кордоном серед колекціонерів, поціновувачів образотворчого мистецтва, серед художників. Привертали до себе постійну увагу «Мої Мамаї» і «Катерини» і на Флорентійському Бієнале.

http://www.florencebiennale.org/e_premiati09.php

Флорентійське Бієнале має поважний міжнародний статус, проводиться з 1997 року. Бієнале 2009 року проходило під патронатом Президента Італії та за сприяння Міністерства культури Італії у Фортеццо да Бассо (Fortezza da Basso) в історичному центрі міста. 650 митців з 78 країн світу представили на суд публіки більш ніж 2000 творів, різних за світосприйняттям, технікою, жанрами, різновидами – живопис, графіка, скульптура, медіа, фотографія. Флорентійське Бієнале 2009 року за міжнародним складом учасників і за змістом відповідає програмі ООН «Діалог між цивілізаціями». Флорентійський фестиваль сучасного мистецтва і являє собою подібний діалог цивілізацій. Представники різних культур мають можливість поділитися художнім досвідом, виявити загальні теми і збагатитися новаторськими ідеями, порівняти творчі методи і засоби виразності. Мовні бар’єри долаються універсальною мовою мистецтва. Склад журі, як і склад учасників бієнале, інтернаціональний. Членами суддівської колегії є організатори заходу, представники Італії (президент бієнале Паскуале Челона – Pasquale Celona, генеральний директор бієнале П’єро Челона – Piero Celona, історик культури, художній керівник бієнале Стефано Франколіні – Stefano Francolini), а також діячі мистецтв з різних країн. Серед них – Ельза Айзенберг (Elza Ajzenberg), координатор програми з історії мистецтва та естетики в університеті Сан-Паулу, Бразилія; Пан Бан Бен (Pang Bang Ben), член Китайської асоціації образотворчих мистецтв, почесний професор і художник, Китай; Франческо Буранеллі ( Francesco Buranelli), генеральний директор Папської комісії по майну церкви, Ватикан. Крім того до складу журі входять представники Франції, Австрії, Індії, Мексики, США.

Члени журі нагородили найбільш видатні роботи в наступних номінаціях: живопис, скульптура, графіка, змішана техніка, інсталяція, фотографія. Переможців визначали за єдиним критерієм – рівнем таланту, без упередженості оцінюючи приналежність до того чи іншого стилю і не звертаючи уваги на національну приналежність.

Програма бієнале-2009 щоденно включала різнотематичні конференції: «Художник і вчений: загальний шлях», «Математика як мистецтво», «Полотно, папір, пластик: Абстракція в 2-D», «Мистецтво та хімія як взаємні джерела натхнення».

http://mamajeva-sloboda.ua/news.php?id=389